Залік у ЗЕД в контексті валютної лібералізації

zalik-u-zed

 

В ст. 12 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 р. № 2473-VIII встановлюється, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити заходи захисту, до яких належить, зокрема, обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті у межах, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зазначене обмеження було встановлене розділом III «Обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті» Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 р. № 5.

А саме, було передбачено, що надходження в іноземній валюті, зазначені в п. 24 Положення № 5, підлягають обов’язковому продажу на валютному ринку України банкам та/або Національному банку з 07 лютого 2019 року до 28 лютого 2019 року (включно) у розмірі 50%, з 01 березня 2019 року – у розмірі 30% (п. 25 Положення № 5).

20.06.2019 року набирає чинності постанова НБУ «Про внесення зміни до Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті» від 18.06.2019 р. № 78, якою передбачено виключення розділу ІІІ «Обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті» з Положення № 5.

Таким чином, з 20.06.2019 року скасовується в Україні обов’язковий продаж частини валютних надходжень. Відповідно, валютні надходження мають в повному обсязі зараховуватись банками на рахунки клієнтів.

При цьому за повідомленням НБУ, розміщеним на офіційному сайті, надходження бізнесу, зараховані на їх розподільчі рахунки упродовж 19 червня, вже не підлягатимуть обов’язковому продажу (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=97194579&cat_id=55838).

В контексті цих змін вважаємо доцільним звернути увагу на питання проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Нагадаємо, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків та зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Національним банком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті (ст. 387 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV).

Також встановлено, що господарське зобов’язання може припинятися зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. При цьому не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 203 ГКУ, ст. 601 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV).

У пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою НБУ від 02.01.2019 р. № 7, встановлено, що банк, крім підстав, передбачених у п. 9 цієї Інструкції, має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності:

«документів про припинення зобов’язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання сукупності таких умов:

  • вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
  • вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання.

У разі запровадження Національним банком заходу захисту у вигляді обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту товарів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог:

  • в іноземній валюті 1 групи Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 / російських рублях (незалежно від суми операції);
  • в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на дату припинення зобов’язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог).

Вимоги абзаців п’ятого – сьомого підпункту 5 пункту 10 розділу III цієї Інструкції не поширюються на випадки завершення здійснення валютного нагляду в разі припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог за операціями операторів телекомунікацій з оплати міжнародних телекомунікаційних послуг (міжнародного роумінгу та пропуску міжнародного трафіка)».

Саме з посиланням на пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7 ДФСУ раніше зазначала про обмеження щодо здійснення зарахування зустрічних вимог, оскільки діяла вимога щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті (роз’яснення з розділу 114.02 ресурсу ЗІР ДФСУ, індивідуальна податкова консультація ДФСУ від 09.04.2019 р. № 1514/6/99-99-14-06-02-15/ІПК).

Оскільки з 20.06.2019 року обов’язковий продаж частини надходжень в іноземній валюті скасовується, то це дає можливість для припинення зобов’язань в іноземній валюті за операціями з експорту, імпорту товарів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 203 ГКУ, ст. 601 ЦКУ та пп. 5 п. 10 розділу III Інструкції № 7.

 

Олег Коваль 

Консалтингова компанія “ЕКСПЕРТ”  

Опубліковано:

Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»