Штрафи від ДФС у зв’язку з неперерахуванням банком суми ЄСВ

Фізична особа – підприємець сплатив ЄСВ готівкою через відділення банку, що підтверджує квитанція про сплату. Через певний час виявилось, що банк було визнано неплатоспроможним, а кошти ЄСВ, які отримав банк, отримувачу перераховані не були. Від органу ДФС отримано вимогу на повторну сплату ЄСВ, а також нараховані штрафні санкції за кілька років, оскільки орган ДФС не вважає квитанцію банку підтвердженням сплати. Чи правомірні дії органу ДФС щодо вимоги про повторну сплату ЄСВ та нарахування штрафу?

 

Регулювання порядку справляння єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄСВ) здійснюється положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон № 2464).

Зауважимо, що положення п. 16 ст. 25 Закону № 2464 передбачають, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

При цьому, ключовим питанням в наведеному випадку є визначення моменту сплати (перерахування) ЄСВ. Від цього залежатиме відповідь, чи вважаються такі кошти ЄСВ сплаченими та хто несе відповідальність за порушення порядку перерахування ЄСВ.

Очевидно, орган ДФС таким моментом вважає дату зарахування сплачених коштів на відповідний рахунок, яке в цьому випадку не відбулося.

Але з питання також вбачається, що фізична особа – підприємець (далі – ФОП) сплатила ЄСВ (фактично передавши грошові кошти банківській установі для їх перерахування) у встановлений Законом № 2464 строк.

Банк прийняв грошові кошти від платника – ФОП, але не виконав зобов’язань по перерахуванню цих коштів.

Для відповіді на поставлене питання, на нашу думку, слід звернутись до п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого, днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів – день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою – день прийняття до виконання банком або іншою установою – членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі;

3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті – день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Як можна побачити, вищенаведеними положеннями доволі чітко визначено момент сплати суми ЄСВ, яким в разі сплати готівкою через відділення банку є день прийняття документа на переказ суми ЄСВ, тобто, дата, зазначена в квитанції банку.

Такий підхід узгоджується з положеннями п. 22.4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III, відповідно до якого, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Таким чином, вважаємо, що положеннями вищенаведених законодавчих актів підтверджується фактична сплата ФОП свого зобов’язання з ЄСВ на день передачі грошових коштів банку для сплати ЄСВ, що підтверджується квитанцією банку. А оскільки наявний факт сплати ЄСВ, то і штрафних санкцій та пені платнику – ФОП нараховуватись не повинно, оскільки сплата здійснена у встановлений строк.

В разі застосування органом ДФС штрафних санкцій вважаємо перспективними шанси платника на їх судове оскарження.

Позитивною для платника ЄСВ є судова практика із зазначеного питання. Так, у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.09.2018 р. у справі № 823/1985/17 (адміністративне провадження № К/9901/50540/18) суд дійшов наступного висновку:

«З аналізу вищевикладених норм вбачається, що виконання платником податкового обов’язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язано з моментом подання ним до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов’язань та прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів з вини банку платник податків не несе відповідальність.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що неперерахування ЄСВ з вини банку не є наслідком винних дій платника податку у даній справі, а тому до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції та пеня за таке порушення».

Також наведемо позицію суду, наведену в ухвалі ВАСУ від 09.06.2016 р. № К/800/43077/15, в якій визнано вимогу щодо повторної сплати ЄСВ незаконною:

«Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подання позивачем до обслуговуючого банку належним чином оформленого платіжного доручення на оплату обов’язкового платежу є належними та достатніми діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов’язання. Отже позивачем дотримано вимоги законодавства в частині обчислення та обов’язкової сплати єдиного внеску, у зв’язку із чим вимога відповідача про визначення підприємству недоїмки зі сплати цього внеску підлягає скасуванню.

Таким чином, визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося невнесення чи неповне внесення податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Судами правильно встановлено, що подання Товариством … 18 березня 2015 року … платіжного доручення № 34 та прийняття його Банком, спрямоване на перерахування до бюджету єдиного внеску на суму … за лютий 2015 року, строк сплати якого до 20 березня 2015 року, підтверджує виконання обов’язку підприємства зі сплати цього внеску. Разом з цим, неперерахування Банком цього внеску не може бути наслідком пред’явлення до підприємства вимоги про повне перерахування податкових платежів до бюджету.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що оскільки Товариством … виконано обов’язок зі сплати єдиного внеску у повному обсязі, у строки та порядку, визначені законодавством, то вимога Жовтневої об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області … про сплату боргу (недоїмки) підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню».

Отже, вищенаведені судові рішення свідчать про позицію судів на користь платників ЄСВ.

 

Олег Коваль 

Консалтингова компанія “ЕКСПЕРТ”  

Опубліковано:

Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»