В межах цієї публікації звернемо увагу на п. 12 ст. 3 Закону про РРО, згідно якого суб’єкти господарювання зобов’язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідальність за невиконання зазначеної вимоги визначена у ст. 20 Закону про РРО, згідно з якою до суб’єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як видно з наведених норм Закону про РРО, штрафні санкції за порушення порядку ведення обліку товарних запасів передбачено достатньо значний штраф, а тому податкові органи при проведенні перевірок приділяли цьому питанню значну увагу та намагались дати власну оцінку “встановленому порядку обліку товарів за місцем реалізації”.
У ст. 6 Закону про РРО також визначено, що облік товарних запасів фізичною особою – підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) – у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
Під час проведення перевірок відомі непоодинокі випадки вимог податкових інспекторів щодо надання оригіналів первинних документів, що підтверджують отримання (походження) наявних товарів, безпосередньо в пункті продажу товарів, зокрема, на АЗС.
Аргументується така вимога положеннями ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. N 996-XIV (далі – Закон про бухоблік) та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 р. N 88, згідно яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Податкові інспектори вирішили, що оскільки Закон про РРО містить вимогу щодо обліку товарів за місцем реалізації, а записи в обліку здійснюються на підставі первинних документів, то оригінали первинних документів мають зберігатись безпосередньо в такому пункті продажу за місцем застосування РРО.
Вважаємо зазначені вимоги податкових органів є неправомірними, оскільки бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону про бухоблік).
Тобто, фактично Закон про РРО передбачає здійснення своєчасного обліку товарів (накопичення інформації, зокрема, в електронному вигляді), який здійснюється на підставі первинних документів, але не вимагає зберігання оригіналів первинних документів саме в пункті продажу, де застосовується РРО.
Оригінали первинних документів цілком можуть зберігатись в бухгалтерії підприємства або його офісному приміщенні.
В багатьох випадках податкові інспектори не бажають сприймати такі аргументи, а тому нараховують штрафи. Як наслідок при оскарженні таких рішень зазначене питання переходило на вирішення до судових органів.
Наразі стала відома позиція Верховного суду України з цього питання, що знайшла відображення у постанові від 20.01.2015 р. N 21-275а14 та полягає в наступному.
Порядок бухгалтерського обліку товарів встановлений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом МФУ від 20.10.1999 р. N 246 (далі – П(С)БО 9 “Запаси”).
Відповідальність за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, може бути застосована до юридичної особи лише у тому випадку, коли ця особа не веде облік товарів або веде його з порушенням порядку, визначеного П(С)БО 9 “Запаси”.
Сама по собі відсутність на момент перевірки накладних (первинних документів на отримання товару) за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону про бухоблік та П(С)БО 9 “Запаси”, не є підставою для застосування до юридичної особи згаданих фінансових санкцій.
У справі, що розглядалася, суди встановили, що юридична особа мала всі первинні документи на товари, що знаходились в приміщенні центрального офісу, а облік товарних запасів вівся відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для застосування штрафів в наведеному випадку не має.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.