Витрати на транспортування товарів

В бухгалтерському обліку відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом МФУ від 31.12.99 р. № 318 (далі – П(С)БО 16), витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. 

При цьому згідно з п. 10 П(С)БО 16 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим наказом МФУ від 20.10.99 р. № 246 (далі – П(С)БО 9). 

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат (п. 9 П(С)БО 9): 

• суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; 

• суми ввізного мита; 

• суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; 

• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); 

• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. 

Витрати на збут, як відомо, до первісної вартості запасів не включаються (п. 14 П(С)БО 9 та п. 2.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом МФУ від 10.01.2007 р. № 2). 

Варто зауважити, що незалежно від того, який із способів відображення витрат на транспортування товарів обрати (як витрати на збут або як витрати у складі собівартості товарів), в наведеному у запиті випадку загальна їх сума протягом звітного періоду не зміниться. Пов’язано це з тим, що товари, як зазначалось, не зберігаються у підприємства, а період їх придбання автоматично стає періодом їх продажу. 

На нашу думку, витрати на транспортування товарів від складу дистриб’ютора до складу замовників (покупців) слід вважати витратами на збут. 

Пов’язано це з тим, що до собівартості товарів включаються транспортно-заготівельні витрати, які можуть такими вважатись в разі транспортування товарів на власний склад, а як уже зазначалось, всі товари відразу відвозяться замовникам без їх проміжного зберігання на власному складі. 

Крім того, у п. 19 П(С)БО 16 прямо визначається, що витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки. 

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій для обліку таких витрат передбачено рахунок 93 «Витрати на збут». 

В податковому обліку для обчислення об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням особливостей, встановлених ПКУ (п. 44.2 ПКУ). 

Транспортування товарів до складу замовника в податковому обліку також відноситься до витрат на збут (пп. «е» пп. 138.10.3 ПКУ). Такі витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ПКУ). 

У формі податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженій наказом МФУ від 28.09.2011 р. № 1213, такі витрати відображаються у рядку 06.2 «Витрати на збут». 

Таким чином, як в бухгалтерському, так і в податковому обліку витрати на транспортування товарів від складу дистриб’ютора до складу замовників (покупців) підприємству слід вважати витратами на збут, які відображаються в обліку у періоді їх фактичного понесення, що підтверджено відповідними первинними документами.

 

Олег Коваль,

Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»

 

Опубліковано:

Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»

*******

Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.