Чи повинна юридична особа – платник єдиного податку групи 3 за ставкою 5 % нараховувати й сплачувати ПДВ у разі отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких за правилами ст. 186 ПКУ є територія України?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, урегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ).
Вважаємо за доцільне спершу навести позицію органів ДФС, висловлену, зокрема, в листах ДФСУ від 28.03.2017 р. № 6312/6/99-99-15-02-02-15, від 05.05.2016 р. № 10097/6/99-99-15-03-02-15, від 12.03.2016 р. № 5305/6/99-99-19-03-02-15, а також у листі ГУ ДФС у м. Києві від 24.03.2017 р. № 6253/10/26-15-12-05-11:
“…якщо резидентом, що перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи зі сплатою єдиного податку за ставкою у розмірі 5 відсотків, здійснюються операції з придбання у нерезидента послуг, місцем постачання яких визначено митну територію України, … то у такої особи як в отримувача вказаних послуг, виникає обов’язок щодо нарахування і сплати ПДВ до бюджету та подання податкової звітності з ПДВ, а саме розрахунку податкових зобов’язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник ПДВ, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податків, на митній території України”.
Як бачимо, органи ДФС вважають, що платник єдиного податку групи 3 за ставкою 5 % має сплачувати ПДВ у разі отримання послуг від нерезидента.
На нашу думку, позиція органів ДФС не є правомірною.
У пп. 3 п. 297.1 ПКУ прямо встановлено, що платників єдиного податку звільнено від обов’язку нарахування, сплати й подання податкової звітності з податку на додану вартість із операцій постачання товарів, робіт і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, який сплачують фізичні та юридичні особи, що обрали ставку єдиного податку, визначену пп. 1 п. 293.3 ПКУ (тобто крім тих, хто обрав ставку єдиного податку 3 % й зареєструвався платником ПДВ), а також платники єдиного податку четвертої групи.
З цієї норми однозначно випливає, що платників єдиного податку групи 3 за ставкою 5 % звільнено від обов’язку нарахування, сплати й подання податкової звітності з ПДВ. Тому вимоги розд. V ПКУ (зокрема, ст. 180 ПКУ) поширюватися на них не можуть.
Крім того, звертаємо увагу на саму норму п. 180.2 ПКУ, на яку посилаються органи ДФС:
“Особою, відповідальною за нарахування та сплату податку (ПДВ) до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг”.
ДФС у листах згадує п. 180.2 ПКУ, але не розкриває (не посилається) на визначення поняття “особа” для цілей розд. V ПКУ, наведене в пп. 14.1.139 ПКУ. Це, зокрема, юридична особа, створена відповідно до закону в будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, яка:
• є платником податків і зборів, установлених ПКУ, крім єдиного податку;
• є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість (тобто лише за ставкою 3 %, оскільки згідно з пп. 3 п. 297.1 ПКУ не передбачено сплати ПДВ платниками єдиного податку групи 3 за ставкою 5 %);
• є платником єдиного податку за ставкою, що передбачає зарахування податку на додану вартість до складу єдиного податку, і добровільно переходить у встановленому ПКУ порядку на сплату єдиного податку за ставкою, що передбачає сплату податку на додану вартість (тобто лише в тому разі, якщо така особа переходить зі ставки 5 % на ставку 3 %).
До речі, це так само стосується фізичних осіб – платників єдиного податку.
Отже, можна дійти обґрунтованого висновку, що платники єдиного податку за ставкою 5 % не підпадають під категорію осіб для цілей розд. V ПКУ. Відповідно вони не можуть бути особами, відповідальними за нарахування й сплату ПДВ згідно з п. 180.2 розд. V ПКУ.
Олег Коваль
Консалтингова компанія “ЕКСПЕРТ”