Подання уточнюючої декларації і проведення камеральної перевірки

Право платника податку на подання уточнюючого розрахунку в межах строків давності передбачено в п. 50.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ).

Виключення з цього правила встановлене у п. 50.2 ПКУ, відповідно до якого, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Види перевірок встановлені в ст. 75 ПКУ. Відповідно до п. 75.1 ПКУ, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Для відповіді на поставлені питання слід звернути увагу на таке. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (пп. 75.1.1 ПКУ).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком і згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова (п. 76.1 ПКУ).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків (п. 86.2 ПКУ).

З урахуванням цього, норми ПКУ поділяють перевірки на такі види: камеральна, документальна та фактична.

При цьому обмеження щодо подання уточнюючих розрахунків під час проведення перевірки поширюється виключно на період проведення документальних перевірок.

Зазначене підтверджується також в роз’ясненні з ресурсу ЗІР ДФСУ.

Такого ж підходу дотримується Вищий адміністративний суд України, про що свідчать, зокрема, постанова від 30.03.2016 р. № К/800/19742/14, ухвала від 24.02.2016 р. № К/800/62979/14, ухвала від 18.11.2015 р. № К/800/26248/14.

Таким чином, якщо платник податку подав уточнюючий розрахунок раніше отримання Акта камеральної перевірки (незалежно від дати складання Акта), то такий розрахунок поданий ним правомірно, і виправлені помилки теж вважаються виправленими самостійно.

Оскільки платник податку самостійно виявив і виправив помилку, то у органу ДФС немає підстав для виправлення такої помилки вдруге.

В разі отримання Акта камеральної перевірки з фіксуванням вже виправленої підприємством помилки платнику податку варто скористатись положеннями п. 86.7 ПКУ і подати до органу ДФС заперечення до Акта перевірки протягом п’яти робочих днів з дня отримання акта. Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п’яти робочих днів, що настають за днем їх отримання, та платнику податків надсилається відповідь.

Якщо ж органом ДФС заперечення не будуть задоволені, внаслідок чого буде складено податкове повідомлення-рішення, то таке рішення оскаржується в загальному порядку (за адміністративною чи судовою процедурою оскарження).

Ще раз зазначимо, що вищенаведена судова практика ВАСУ свідчить про протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»

Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»

*******

Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.