Чи може бути притягнуто до відповідальності платника ЄСВ за несвоєчасне відправлення поштою Звіту, у разі якщо Звіт з ЄСВ відправлено поштою пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку його подання, але орган ДФС отримав його вчасно – у межах граничного строку подання Звіту?
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі – Закон про ЄСВ) платник єдиного внеску зобов’язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, установленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову й митну політику, за погодженням із Пенсійним фондом і фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Відповідальність у п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ передбачено за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, а саме: орган ДФС здійснює накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою. Ті самі дії, учинені платником єдиного внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом.
У разі застосування цих штрафних санкцій орган ДФС складає рішення за формою згідно з додатком 16 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом МФУ від 20.04.2015 р. № 449 (у редакції наказу МФУ від 04.05.2018 р. № 469).
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено наказом МФУ від 14.04.2015 р. № 435 (у редакції наказу МФУ від 15.05.2018 р. № 511).
Звіт з ЄСВ за найманих працівників подає страхувальник протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця (п. 1 розд. III Порядку № 435).
У п. 1 розд. II Порядку № 435 зазначається, що Звіт з ЄСВ може подавати страхувальник на паперових носіях і надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п’яти.
Водночас надсилання Звіту з ЄСВ поштою страхувальник зобов’язаний здійснити на адресу відповідного органу ДФС не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання Звіту. Така звітність уважається поданою в день отримання відділенням поштового зв’язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі звітністю.
При цьому в разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу доходів і зборів із вини оператора поштового зв’язку такий оператор відповідає згідно із законом. У такому разі платник єдиного внеску звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої звітності.
Окремо встановлено, що страхувальник протягом 5 робочих днів із дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов’язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) органу ДФС другий примірник Звіту з ЄСВ разом із копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.
На нашу думку, зазначені вище норми законодавства в контексті поставленого запитання слід розуміти так.
Спосіб подання звіту страхувальником із чисельністю застрахованих осіб не більше ніж п’ять шляхом відправлення звіту поштою відповідає цим нормам. Отримання органом ДФС цього звіту означає його подання до органу ДФС.
Граничний строк подання звіту та окремий строк відправлення звіту поштою є різними строками. Тобто необхідність здійснити відправлення звіту на адресу органу ДФС не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання звіту не змінює самого строку подання звіту.
Дотримання вимог щодо відправлення звіту на адресу органу ДФС не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання звіту звільняє страхувальника від відповідальності за несвоєчасне подання звіту в разі затримки надходження поштового відправлення до органу ДФС із вини органу поштового зв’язку. У такому разі датою подання Звіту з ЄСВ буде дата відправлення поштою.
Якщо відправлення здійснено пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання звіту, то норми щодо звільнення від відповідальності страхувальника в разі затримки поштового відправлення не діятимуть.
Водночас, як зазначено в запитанні, орган ДФС отримав поштове відправлення зі Звітом з ЄСВ у межах 20-денного строку, а тому цей Звіт є поданим вчасно. Відповідальність, передбачена у п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ, у цьому разі не повинна застосовуватися.
На завершення зазначимо, що в п. 49.5 ПКУ передбачено подібні норми щодо відправлення поштою податкової звітності (але не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації). Щодо цієї норми є роз’яснення з розділу 135.02 модуля БАЗА ПОДАТКОВИХ ЗНАНЬ, у якому вказано, що, якщо платник податку надсилає податкову декларацію поштою пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку її подання, але при цьому контролюючі органи отримують її в строки, що не перевищують граничні строки подання декларації, визначені ПКУ, до такого платника податків не застосовуються штрафні санкції, визначені ст. 120 ПКУ за несвоєчасне подання податкової звітності.
Уважаємо, що і в разі зі звітністю з ЄСВ органи ДФС дотримуватимуться аналогічного підходу.
Олександр Киришун
Олег Коваль
Консалтингова компанія “ЕКСПЕРТ”
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.