Порядок і умови формування платниками ПДВ податкового кредиту визначено п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі – Закон про ПДВ). Згідно з пп. 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
• придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
• придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Водночас відповідно до абз. 2 пп. 7.4.2 Закону про ПДВ сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, до податкового кредиту не відноситься.
Та чи матиме підприємство право на податковий кредит з ПДВ, враховуючи, що розрахунки між сторонами договору міни проводяться не в грошовій формі? Тобто чи вважатиметься в такому випадку сума ПДВ сплаченою в розумінні вище наведеної законодавчої норми? Зауважимо, що в пп. 7.4.2 Закону про ПДВ чітко не встановлено, що у разі придбання автомобіля сума ПДВ повинна сплачуватись виключно коштами. Тому можна припустити, що сума ПДВ може бути сплачена і в негрошовій формі.
Держкомпідприємництва у листі від 20.05.2006 р. № 3874 вважає, що розрахунки з постачальниками шляхом зустрічних поставок товарів (бартер) є фактичною оплатою товарів.
Відповідно до п. 1.17 Закону про ПДВ термін «бартер» для цілей цього Закону розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР. Згідно з п. 1.19 цього Закону бартер (товарний обмін) – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Як бачимо, поняття бартеру відповідає суті договору міни.
У випадку, що розглядається, придбаваючи за договором міни легкове авто, підприємство передає автоімпортерові комп'ютерну техніку. Вартість переданої техніки є сумою компенсації за отриманий автомобіль, що включає суму ПДВ, котра вважається сплаченою в момент обміну товарами. Таким чином, підприємство має враховувати обмеження, встановлене пп. 7.4.2 Закону про ПДВ. Відповідно, права на податковий кредит при здійсненні зазначеної операції воно не матиме.
Також слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 4.2 Закону про ПДВ база оподаткування у разі здійснення операцій з поставки товарів, зокрема у межах бартерних (товарообмінних) операцій, визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Сплачений за договором міни ПДВ відповідно до абз. 2 пп. 7.4.2 Закону про ПДВ має враховуватись у складі валових витрат підприємства. Право підприємства на валові витрати у цьому випадку підтверджується судовою практикою (ухвали ВАСУ від 08.07.2008 р. у справі № 1/222-2490 та від 03.02.2009 р. № К-6951/07).
Олександр Киришун,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано 29.09.2009р.:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.