Першоджерелом щодо правомірності розрахунків у валюті є, звісно ж, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93, ст. 7 якого, зокрема, передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки. Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Виплату доходу фізичним особам – нерезидентам складно назвати розрахунками в межах торговельного обороту, однак вищенаведена норма досить довго була сумнівною підставою для «валютних» обмежень. Іноді контролюючими органами для відповідних розрахунків з нерезидентами, які працюють на умовах трудового договору, вимагалось отримання індивідуальної ліцензії.
На сьогодні Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Національного банку України від 10.08.2005 р. № 281, чітко визначено, що до поточних неторговельних операцій в іноземній валюті відносяться, зокрема, перекази з оплати праці, матеріальної допомоги, виплат і компенсацій, включаючи виплати з відшкодування шкоди, заподіяної робітникам унаслідок каліцтва, професійного захворювання або іншого ушкодження здоров'я, що пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків. Таким чином, оплата праці нерезидентів в іноземній валюті не потребує отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
У свою чергу, п. 5.4 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 492, передбачено, що з поточного рахунку в іноземній валюті юридичних осіб – резидентів за розпорядженням власника рахунку здійснюються, серед іншого, операції з оплати праці працівникам-нерезидентам, які згідно з укладеними трудовими договорами (контрактами) працюють в Україні (виплата готівкою або перерахування на рахунки цих осіб, відкриті в уповноважених банках України).
Наведена норма підтверджує законодавчі підстави щодо розрахунків з працівниками-нерезидентами в іноземній валюті. Підприємства, які здійснюють такі виплати у безготівковій формі, повинні враховувати, що рахунки нерезидента мають бути відкриті виключно в уповноважених банках України.
Немає проблем і з виплатами у готівковій формі. Пунктом 5.1 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30.05.2007 р. № 200, прямо передбачено, що юридичні особи – резиденти та іноземні представництва можуть використовувати готівкову іноземну валюту з поточних рахунків для оплати праці, виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.
Хотілося б також звернути увагу на «валютний» нюанс стосовно бази оподаткування заробітної плати нерезидентів. Мається на увазі не саме оподаткування доходу нерезидентів у вигляді заробітної плати (якому приділено достатньо уваги як контролюючими органами, так і багатьма незалежними авторами), а база для розрахунків податків та внесків до фондів, щодо якої існують різні підходи в плані застосування курсу гривні до іноземних валют.
Так, п. 3.3 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, чия вартість є вираженою в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на момент одержання таких доходів.
Відповідно до п. 5.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Як бачимо, підходи щодо визначення бази оподаткування ПДФО та обчислення пенсійних внесків різняться. Дещо по-іншому сформульовано порядок перерахування у національну валюту соціальних внесків.
У п. 4.7 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 р. № 16, зазначено, що страхові внески на суму оплати праці (доходу, винагороди), що нарахована в іноземній валюті, обчислюються і сплачуються в національній валюті України. Для нарахування страхових внесків доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються у національну грошову одиницю за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.
Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339, містить аналогічний підхід, який викладено в пункті 5.5.1
(1 При цьому щодо утримань із заробітної плати слід враховувати те, що згідно зі ст. 5
Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III страхуванню на випадок безробіття не підлягають,
зокрема, іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в
Україні. Нарахування внесків на фонд оплати праці проводяться в загальному порядку.)
А от в п. 4.15 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 р. № 36, лише скромно зазначається, що страхові внески сплачуються у національній валюті України.
Таким чином, для правильного визначення зобов'язань перед відповідними бюджетами та фондами підприємство при нарахуванні та виплаті заробітної плати працівнику-нерезиденту в іноземній валюті повинно враховувати, як мінімум, два моменти: момент нарахування і момент виплати доходу, з огляду на те, що останній, як правило, збігається з перерахуванням внесків, а також з отриманням доходу у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Ідеальним виходом з цієї ситуації є суміщення моментів нарахування та виплати.
Олександр Киришун,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано 23.06.2008р.:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.