Податкові накладні складають відповідно до правил Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. № 1307 (далі – Порядок № 1307).
Ключовою є норма п. 201.1 ПКУ, якою передбачено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник ПДВ зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.
У загальному порядку (крім випадків, визначених ПКУ) датою виникнення податкових зобов’язань із постачання товарів/послуг згідно з п. 187.1 ПКУ вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У загальному випадку та сама дата є датою відображення покупцем податкового кредиту з ПДВ (п. 198.2 ПКУ).
Обов’язковою умовою відображення податкового кредиту з ПДВ є дотримання норм п. 201.10 ПКУ, якими, зокрема, передбачено:
“Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження”.
Тобто в разі реєстрації у ЄРПН на дату виникнення першої події (передоплати) податкових накладних на загальну суму такої передоплати в покупця є абсолютно законне право на відображення податкового кредиту з ПДВ за такими податковими накладними.
При цьому для повноти відповіді маємо навести позицію ДФСУ з цього питання, викладену в індивідуальній податковій консультації від 06.11.2017 р. № 2519/6/99-99-15-03-02-15/ІПК:
“Враховуючи зазначене, податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Тому складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПКУ та не дає можливості ідентифікувати операції.
У разі складання таких податкових накладних постачальником покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам”.
Така позиція ДФСУ ґрунтується на п. 201.7 ПКУ та п. 18 Порядку № 1307, відповідно до яких податкову накладну складають на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Фактично на підставі цих норм ДФСУ вирішила, що на передоплату має складатися лише одна податкова накладна. Відповідно, “складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПКУ та не дає можливості ідентифікувати операції”.
Категорично не погоджуємося з такою думкою ДФСУ.
По-перше, жодних проблем з ідентифікацією операції бути не може. Достатньо скласти суму, на яку виписано податкові накладні, та порівняти її із сумою передоплати.
Крім того, відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22, реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнює платник так, щоб надавати повну інформацію про платіж і документи, на підставі яких здійснюють перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Відповідно, з реквізиту “Призначення платежу” цілком простежується, за які саме товари чи послуги здійснено оплату, оскільки зазвичай тут згадуються реквізити рахунків чи договору або сам товар чи послуга.
По-друге, можна згадати відповідь на протилежну ситуацію з отриманням кількох авансових платежів протягом одного дня (запитання 2 Узагальнюючої податкової консультації, затвердженої наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. № 127), у якій зазначено, що у випадку отримання кількох авансових платежів протягом одного дня від одного й того самого покупця за один і той самий товар у межах одного й того самого договору не буде вважатися помилкою, коли постачальник випише одну податкову накладну на загальну суму таких авансових платежів.
Отже, уживанням виразу “не буде вважатися помилкою” податковий орган у цій Узагальнюючій податковій консультації фактично визнав, що можна складати як окремі податкові накладні, так й одну податкову накладну на загальну суму отриманої передоплати. Положення п. 201.7 ПКУ відтоді не змінювалися, а, отже, платники ПДВ можуть її використати на свою користь.
Крім того, можна згадати також лист ДФСУ від 09.06.2016 р. № 12796/6/99-99-15-03-02-15, у якому зроблено такий висновок:
“Щодо кількості податкових накладних (одна чи декілька), які повинні складатися постачальником – платником ПДВ покупцю відповідно до різних договорів купівлі-продажу товарів/послуг протягом одного дня, повідомляємо, що у випадку відвантаження покупцю товарів, надання послуг та/або отримання попередньої оплати (авансу) протягом одного дня у межах різних договорів купівлі-продажу з одним покупцем може бути складена такому покупцю як одна податкова накладна, в якій будуть внесені загальні дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг відповідно до різних договорів, так і декілька податкових накладних відповідно до кожного з договорів окремо”.
По-третє, ДФСУ у згаданій ІПК відверто проігнорувала норму вищенаведеного п. 201.10 ПКУ про те, що податкові накладні, складені та зареєстровані в ЄРПН після 01.07.2017, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту з ПДВ, та не потребують будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Отже, висновки ДФСУ у згаданій ІПК уважаємо неправомірними, а право покупця на відображення податкового кредиту з ПДВ на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних уважаємо безумовним.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.