Насамперед нагадаємо, що форми проведення розрахунків встановлені у ст. 1087 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, відповідно до якої, розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов’язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
При цьому граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб – підприємців встановлюються Національним банком України.
У ст. 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. № 679-XIV визначено повноваження НБУ щодо організації готівкового грошового обігу, які включають, зокрема, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій. Також НБУ встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків (ст. 40 цього Закону).
Отже, на підставі цих повноважень постановою НБУ від 06.06.2013 р. № 210 встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень.
В п. 2.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі – Положення № 637), визначено, що у разі коли підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.
З урахуванням цієї норми, ймовірно, і виникло питання щодо правомірності розрахунків, оскільки вона називає такі розрахунки для платника готівковими.
Вважаємо, що підтвердити правомірність таких розрахунків можна на підставі п. 2.3 Положення № 637, відповідно до якого підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
Отже, цією нормою дозволяється проводити готівкові розрахунки понад установлені граничні суми, в тому числі, шляхом внесення готівкових коштів до каси банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки отримувачів.
Додатковим підтвердженням правомірності таких розрахунків слугуватиме роз’яснення НБУ, надане у листі від 13.09.2016 р. № 50-0004/76522, в якому зазначено, що «у разі якщо одне підприємство – юридична особа розрахувалося за товари (послуги) з іншим підприємством – юридичною особою готівкою в розмірі 12000 грн. шляхом внесення цих коштів до каси банку, це не буде суперечити вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо граничних сум розрахунків готівкою».
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.