З назви цього Закону вбачається його основна направленість, що пов’язана із несанкціонованим втручанням шкідливого програмного забезпечення в роботу комп’ютерних мереж платників податків. Разом з тим зміни, внесені цим Законом до Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі – ПКУ), торкнулись також деяких інших питань, які стосуються не лише тих платників, що зазнали хакерської атаки наприкінці червня 2017 року.
Зокрема, підрозділ 10 розділу ХХ ПКУ доповнено пунктом 44, відповідно до якого “штрафні санкції, передбачені абзацом другим пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу, не застосовуються до узгоджених сум грошових зобов’язань із граничним строком сплати 30 червня 2017 року”.
В межах цієї публікації розберемось що саме встановлюється цим пунктом.
При цьому зазначимо, що у листі ДФСУ від 20.07.2017 р. N 19075/7/99-99-12-02-01-17 лише поінформовано органи ДФС про його прийняття без яких-небудь пояснень, а тому розберемось з цим питанням самостійно.
Перше питання, з яким слід визначитись, для яких узгоджених сум грошових зобов’язань 30.06.2017 року є граничним строком сплати.
Загальним правилом, встановленим у п. 54.1 ПКУ, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені ПКУ. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пп. 49.18.1 ПКУ, податкові декларації, крім випадків, передбачених ПКУ, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У п. 57.1 ПКУ також передбачено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.
Тобто положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ переважно стосуються самостійно узгоджених сум податкових зобов’язань за травень 2017 року з податків і зборів, щодо яких передбачено щомісячне звітування (встановлено місячний податковий період), оскільки саме такі податкові зобов’язання мали бути сплаченими не пізніше 30.06.2017 року.
Водночас, вважаємо, що положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ також поширюватимуться на суми податкових зобов’язань, донарахованих органом ДФС.
А саме, у п. 57.3 ПКУ передбачено, що у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 – 54.3.6 ПКУ, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Отже, якщо 10-й календарний день, що настає за днем отримання податкового повідомлення-рішення, або у випадку оскарження – що настає за днем узгодження сум податкового зобов’язання, припадає саме на 30.06.2017 року, то щодо таких сум також мають застосовуватись положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.
Таким чином, щодо усіх податкових зобов’язань (як задекларованих самостійно, так і донарахованих органом ДФС), граничним строком сплати яких є 30.06.2017 року, мають застосовуватись положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ якщо ці суми не були сплачені своєчасно.
Другим питанням, з яким слід визначитись, від яких саме штрафних санкцій звільнено платників.
Нагадаємо, що відповідно до абз. 2 п. 126.1 ПКУ, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 ПКУ) протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. В разі затримки сплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, розмір штрафу складає 10% погашеної суми податкового боргу.
Тобто звільнення від штрафу передбачено для тих випадків, якщо затримка сплати узгодженого грошового зобов’язання не перевищила 30 календарних днів включно.
Якщо ж затримка сплати перевищить цей строк, то штраф буде нараховано в загальному порядку у розмірі 20% відповідно до абз. 3 п. 126.1 ПКУ.
Наступне питання пов’язано з тим, чи поширюється звільнення від штрафів лише на тих платників, які зазнали хакерської атаки, або стосується всіх платників податків?
Щодо цього зазначимо, що Закон N 2143 доповнив ПКУ чотирма новими пунктами, кожен з яких варто розглядати окремо. Положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не містять обмеження щодо його застосування виключно до тих платників, які зазнали несанкціонованого втручання в роботу їх комп’ютерних мереж, а тому вважаємо, що ці положення стосуються будь-якого з платників податків.
Це означає, що з метою незастосування штрафів відповідно до п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ підприємству не потрібно подавати ніяких доказів несанкціонованого втручання в роботу комп’ютерних мереж.
Також зазначимо, що положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ взагалі не передбачають подання ніяких документів, в тому числі заяв. Тобто ці норми є нормами прямої дії.
Ще одним питанням є нарахування пені. Тобто чи буде нараховуватись пеня у випадках звільнення від штрафів?
З цього приводу зазначимо, що положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ не змінюють граничних строків сплати узгоджених сум грошових зобов’язань, а лише звільняють від застосування певної штрафної норми.
Крім того, пеня і штрафи є різними видами санкцій.
Тобто положення п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ звільнення від нарахування пені не передбачають.
Разом з тим, у відношенні пені діють загальні норми, що при самостійному нарахуванні платником податків суми податкового зобов’язання нарахування пені починається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання (пп. 129.1.3 ПКУ). Тобто при меншій затримці нарахування пені фактично не відбувається.
І наостанок розглянемо питання як діяти підприємству у разі, якщо незважаючи на набрання чинності п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ підприємство таки отримає податкове повідомлення-рішення із застосуванням штрафу згідно з абз. 2 п. 126.1 ПКУ.
Така ситуація цілком може виникнути, оскільки п. 44 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ набрав чинності лише 26.07.2017 року, в той час як гранична дата сплати припадає на 30.06.2017 року.
Вважаємо, що зазначена норма є нормою, яка має зворотню дію в часі. Тобто навіть якщо підприємство отримає податкове повідомлення-рішення, прийняте до 26.07.2017 року, то воно має право оскаржити його в адміністративному або судовому порядку (п. 56.1 ПКУ).
При цьому нагадаємо, що в порядку адміністративного оскарження скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, що оскаржується (п. 56.3 ПКУ).
Але оскільки прийняття Закону N 2143 зумовлене значним суспільним резонансом від подій хакерської атаки в Україні, то сподіваємось, що помилково прийнятих податкових повідомлень-рішень буде обмаль.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.