Насамперед зазначимо, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Користувачами фінансової звітності є фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень.
Тобто метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (ст. 3 Закону про бухоблік). Відповідно, інформація у фінансовій звітності має розкривати всі важливі показники діяльності підприємства.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.99 р. № 291, на субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість інші податки). Аналітичний облік розрахунків за податками й платежами ведеться за їх видами.
Очевидно що сальдо розрахунків за кожним окремим видом податку може бути як дебетовим, так і кредитовим.
У п. 12 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом МФУ від 08.10.99 р. № 237, передбачено, що дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом включає заборгованість фінансових і податкових органів, а також авансові платежі, переплату за податками і зборами, іншими платежами до бюджету та відображається в балансі із виділенням заборгованості з податку на прибуток.
Така дебіторська заборгованість відображається у статті 1135 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» розділу II «Оборотні активи» Балансу (п. 2.29 розділу II Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом МФУ від 28.03.2013 р. № 433).
У п. 11 П(С)БО 11 «Зобов’язання», затвердженого наказом МФУ від передбачено, що поточні зобов’язання включають, зокрема поточну кредиторську заборгованість за розрахунками з бюджетом, у тому числі з податку на прибуток.
Така кредиторська заборгованість відображається у статті 1620 «Поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» розділу III «Поточні зобов’язання і забезпечення» Балансу (п. 2.63 Методрекомендацій № 433).
У п. 3 розділу IV «Розкриття інформації у фінансовій звітності» НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФУ від 07.02.2013 р. № 73, встановлюється, що згортання статей активів і зобов’язань, доходів і витрат є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності.
Аналогічна норма міститься в п. 6 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженого наказом МФУ від 25.02.2000 р. № 39.
Оскільки стандарти в даному випадку не передбачають згортання, то самостійне згортання сальдо активів і зобов’язань буде неправомірним.
Отже, сальдо дебіторської заборгованості за розрахунками з бюджетом з одних видів податків та сальдо поточних зобов’язань з інших податків у формі Балансу не підлягають згортанню, а мають відображатися окремо в статті активів (1135) та у статті пасивів (1620) Балансу. Розгорнутий спосіб відображення дозволяє реально оцінювати обсяги поточних платежів до бюджету за податками і зборами, а також наявність переплат з інших податків і зборів.
Крім того звернемо увагу на наступне. Відповідно до п. 1 розділу II Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 07.04.2016 р. № 422, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Тобто в органі ДФС інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за кожним видом платежу окремо.
Автоматичного згортання переплат з одного податку та зобов’язань з іншого податку в інтегрованій картці платника не відбувається. В пп. «б» п. 87.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ) встановлюється, що сплата грошових зобов’язань платника податків з одного платежу може бути здійснена також за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів лише на підставі відповідної заяви платника. Тобто для цього платнику потрібно подавати органу ДФС письмову заяву.
Також і в п. 43.4 ПКУ встановлено, що платник податків має подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: або на поточний рахунок платника податків в установі банку; або на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.
Повернення має відбуватись протягом двадцятиденного строку (п. 43.5 ПКУ). При цьому не секрет, що на практиці органи ДФС можуть відмовити у поверненні сум переплати або їх повернення, в тому числі, в рахунок сплати інших податків, може фактично відбутись з порушенням 20-денного строку.
Все вищенаведене ще раз підкреслює, що розкриття інформації по розрахунках з бюджетом має відображатись у фінансовій звітності розгорнуто.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.