Насамперед зазначимо, положення Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. N 996-XIV поширюється лише на юридичних осіб, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Тобто вимоги щодо обов’язкового ведення бухгалтерського обліку на фізичних осіб – підприємців не поширюються. Разом з тим, вони мають можливість вести такий облік за власним бажанням.
Порядок оподаткування фізичних осіб – підприємців на загальній системі оподаткування (далі – ФОП) встановлений положеннями ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі – ПКУ).
У згаданій в запитанні індивідуальній податковій консультації ДФСУ від 07.06.2017 р. N 517/С/99-99-13-01-02-14/ІПК надано відповідь, що ФОП має право віднести до складу витрат виключно витрати, визначені п. 177.4 ПКУ та Порядком ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженим наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. N 481.
На підставі такого твердження ДФСУ зроблено висновок, що “встановлений чинним податковим законодавством перелік витрат не містить витрат, понесених у зв’язку з наданням фізичній особі – підприємцю бухгалтерських послуг”.
З наведеного висновку вбачається, що ДФСУ підходить формально, вважаючи, що оскільки п. 174.4 ПКУ встановлює перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, то всі інші, прямо не зазначені у ньому витрати, не враховуються ФОП при визначенні об’єкта оподаткування.
З цього приводу нагадаємо, що об’єктом оподаткування ФОП є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю ФОП (п. 177.2 ПКУ).
В той же час, положеннями пп. 177.4.5 ПКУ передбачено перелік витрат, які не включаються до складу витрат ФОП. До цього переліку включено, зокрема, витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою – підприємцем, а також документально не підтверджені витрати.
На нашу думку, зв’язок отриманих послуг з бухгалтерського обліку господарських операцій та господарською діяльністю такого ФОП є очевидним.
Фактично необхідність ведення обліку товарів та розрахунків як з постачальниками, так і з покупцями є вимогою часу, оскільки тримати все в голові неможливо.
Згадування ДФСУ положень п. 174.4 ПКУ як виключної підстави для врахування витрат вважаємо не зовсім коректним, оскільки з назви п. 174.4 ПКУ випливає, що в ньому перераховано лише перелік витрат, які безпосередньо пов’язані з отриманням доходів. При цьому положення п. 174.2 ПКУ дозволяють враховувати всі документально підтверджені витрати, пов’язані з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.
Тобто положення п. 174.2 ПКУ дозволяють враховувати більш широкий перелік витрат, включаючи витрати, пов’язані з бухгалтерським обліком господарських операцій, а не лише прямі витрати.
Крім того звернемо увагу на положення пп. 177.4.2 ПКУ, який прямо дозволяє враховувати витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, та витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру.
В наведеному в запитанні випадку ФОП уклав договір саме цивільно-правового характеру, що в повній мірі відповідає пп. 177.4.2 ПКУ.
Таким чином, на нашу думку, при визначенні об’єкта оподаткування ФОП має право враховувати витрати щодо виплаченої винагороди за цивільно-правовим договором щодо надання бухгалтерських послуг.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.