Насамперед, звернемо увагу на законодавче визначення збитків, що підлягають компенсації.
Із запитання випливає, що замовник перевезення та перевізник узгодили між собою саме розмір збитків, який підлягає відшкодуванню (компенсації) внаслідок залиття водою товарів під час їх перевезення. Питання про іншу відповідальність (неустойка, штраф тощо) сторонами не обговорювалось.
Визначення і склад збитків містяться як у ст. 22 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ), так і у ст. 224 та 225 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі – ГКУ).
Щодо співвідношення ЦКУ та ГКУ як загального та спеціального законів, а також щодо норм, які підлягають переважному застосуванню Вищій господарський суд України висловився у інформаційному листі від 07.04.2008 р. № 01-8/211.
З висновків, зроблених у п. 1 та п. 41 цього листа ВГСУ, випливає, що для визначення розміру збитків між юридичними особами переважному застосуванню підлягають відповідні норми ГКУ.
Отже, відповідно до частини 2 ст. 224 ГКУ, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Розглядаючи питання щодо оподаткування ПДВ отриманих коштів як компенсацію завданих збитків, зазначимо, що в роз’ясненні з ресурсу ЗІР ДФСУ зроблено доволі спірний висновок, що «… кошти, що надходять платнику ПДВ на його банківський рахунок як відшкодування збитків за пошкоджене або знищене майно, розцінюються як компенсація вартості такого майна та, відповідно, включаються до бази оподаткування ПДВ і підлягають оподаткуванню ПДВ на загальних підставах з нарахуванням податкових зобов’язань з ПДВ».
На нашу думку, при вирішенні цього питання слід виходити з наступного.
Податком на додану вартість обкладаються лише ті операції, які є об’єктом оподаткування ПДВ відповідно з положеннями п. 185.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ).
До них належать, зокрема, операції платників ПДВ з постачання товарів (пп. 14.1.191 ПКУ) та з постачання послуг (пп. 14.1.185 ПКУ), місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України.
Якби у додатковій угоді йшлось про передання перевізнику права власності на пошкоджений товар, за що він сплачував би погоджену вартість таких товарів, то в цьому разі був би наявний об’єкт оподаткування ПДВ як операції з постачання товарів, а визначена сума вартості обкладалась би ПДВ.
Водночас, судячи із запитання, перевізник передав замовнику всі товари в тому стані, в якому вони знаходились після перевезення. Тобто право власності на ці товари залишилось у замовника перевезення.
В такому разі відсутній факт поставки товарів чи послуг, а тому об’єкт оподаткування ПДВ не виникає. Відповідно сплачені перевізником суми компенсації завданих збитків в наведеному у запитанні випадку не обкладаються ПДВ.
На завершення консультації зазначимо, що згадані пошкоджені товари в подальшому, можливо, будуть продаватись за зниженими цінами. В такому разі, відповідно до п. 188.1 ПКУ, база оподаткування ПДВ операцій з їх постачання визначатиметься виходячи з договірної ціни, але не нижче ціни придбання таких товарів.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.