Періодична зміна банківських реквізитів, нові контрагенти – все це вимагає уважного внесення нової інформації. І від помилок не застрахована жодна людина. В разі якщо подібна ситуація трапилась, бухгалтеру слід правильно відобразити це в обліку.
Нагадаємо, що вимоги щодо заповнення реквізитів розрахункових документів викладені в додатку 8 до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. N 22. Реквізити платіжного доручення включають, зокрема, найменування і код отримувача, номер його рахунку, найменування та код банку отримувача.
Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб’єктів переказу регулюються Законом України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. N 2346-III (далі – Закон N 2346).
Відповідно до п. 32.3 Закону N 2346, банки зобов’язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених п. 22.6 цього Закону.
Положеннями п. 22.6 Закону N 2346 встановлюється, що обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов’язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків – фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов’язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб’єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.
З урахуванням цих вимог банк отримувача може затримати грошові кошти на строк до 4 робочих днів. Після цього, якщо банк вважатиме неможливим встановлення належного отримувача платежу, то кошти повинні бути повернуті, а якщо належний отримувач буде встановлений, то кошти повинні бути зараховані на рахунок отримувача.
Враховуючи, що з рахунку платника коштів вони були списані та з урахуванням наявної інформації у бухгалтера про причини того, чому кошти не зараховані отримувачу, вважаємо, що в обліку на підставі бухгалтерської довідки на дату платежу має бути здійснено запис Дт 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті” Кт 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.
Якщо в подальшому грошові кошти буде повернуто платнику банком отримувача, то в обліку це буде відображено зворотнім записом Дт 311 Кт 333.
Якщо банк зарахує кошти постачальнику, то в обліку з кредиту субрахунку 333 кошти буде списано в дебет рахунку розрахунків з постачальниками, наприклад, субрахунку 631 “Розрахунки з вітчизняними постачальниками”.
Окремо зазначимо, що в разі якщо банк отримувача не виконає своєчасно вимоги п. 22.6 Закону N 2346 та підприємство почне проти нього претензійну роботу по стягненню коштів, то в обліку доцільно буде відобразити це записом Дт 374 “Розрахунки за претензіями” Кт 333 “Грошові кошти в дорозі в національній валюті”.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.