Насамперед нагадаємо, що юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному контролюючого органу за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. До розрахунку обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію (п. 239.2 ПКУ).
Тобто, згідно вищенаведених положень, протягом 10 днів з дня реєстрації транспортного засобу до податкового органу необхідно подати розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів (далі – розрахунок збору) за формою, затвердженою наказом Міндоходів від 05.12.2013 р. N 767. До такого розрахунку мають додаватись засвідчені копії реєстраційних документів на транспортний засіб (далі – копії документів).
В практичних ситуаціях не завжди виходить своєчасно отримати всі необхідні документи як це видно із наведеного питання. Спробуємо розібратись, як в такому разі діяти бухгалтеру підприємства з метою уникнення фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
В п. 239.3 ПКУ передбачено, що платники збору зобов’язані при першій реєстрації в Україні пред’являти квитанції або платіжні доручення про сплату збору з відміткою банку про дату виконання платіжного доручення, а платники, звільнені від сплати збору, – відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами. Згідно з п. 239.4 ПКУ, у разі відсутності документів про сплату збору або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.
Тобто, оскільки автомобіль зареєстровано, то збір уже сплачено до такої реєстрації. Відповідно несвоєчасної сплати не відбувається.
В даному випадку ускладнення полягають з виконанням положень п. 239.2 ПКУ щодо подання розрахунку збору та копій документів.
Відповідно до п. 120.1 ПКУ, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
За неподання копій документів, що повинні подаватись при поданні розрахунку збору, відповідальності не передбачено. Зазначена обставина може бути підставою для запиту податкового органу щодо необхідності подання копій документів, але не може бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Враховуючи наявність штрафів за неподання або несвоєчасне подання розрахунку збору можна порадити бухгалтеру своєчасно подати розрахунок збору до ДПІ, зокрема, в електронній формі. Копії документів, в свою чергу, подати після їх фактичного отримання.
На цьому можна було б завершити розгляд питання, але в Єдиній базі податкових знань міститься відповідь, в якій наводяться положення п. 46.1 ПКУ, що додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною. На підставі чого податковим органом зроблено висновок, що у разі подання юридичною особою розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу без копій реєстраційних документів, завірених відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію, контролюючий орган зобов’язаний надати такій юридичній особі письмове повідомлення про відмову у прийнятті його розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу із зазначенням причин такої відмови. Невизнання розрахунку збору поданим, в свою чергу, означатиме неподання його в установлений строк і застосування вищезгаданих штрафів за п. 120.1 ПКУ.
Аналогічна відповідь фахівців податкового органу була надрукована в журналі “Вісник податкової служби України” N 5 за 2012 рік на стор. 34.
На нашу думку, наведене роз’яснення податкового органу є неправомірним, на підтвердження чого наведемо три основні аргументи.
1. Згідно з п. 49.15 ПКУ, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв’язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ПКУ та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації. При цьому, в разі подання розрахунку збору засобами електронного зв’язку, відмова органу ДПІ від його прийняття повинна бути надана протягом п’яти робочих днів з дня отримання такого розрахунку збору.
В пунктах 48.3 і 48.4 ПКУ наводиться перелік обов’язкових реквізитів податкової декларації (розрахунку збору). Копії інших документів до такого переліку не включено, а тому підстави для неприйняття розрахунку збору не вбачається.
2. Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ПКУ).
Тому форми додатків до податкової декларації (розрахунку збору), які згідно з п. 46.1 ПКУ вважаються невід’ємною частиною такої декларації, мають затверджуватися тим самим наказом податкового органу.
Всі інші документи та їх копії, які подаються у зв’язку з поданням декларації, хоча і мають подаватись, але від цього вони не стають частиною податкової декларації (розрахунку збору).
Отже не можна говорити, що декларація подана не у повному обсязі.
3. В п. 239.2 ПКУ хоча і зазначено, що до розрахунку збору обов’язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію, але не встановлено строку, протягом якого зазначені копії документів мають бути подані до податкового органу.
Зазначене стає очевидним при поданні розрахунку збору в електронній формі, оскільки згадані копії документів все одно доводиться подавати окремо на паперовому носії.
Фактичне подання копій документів у наступних днях слід вважати виконанням вимог п. 239.2 ПКУ.
Таким чином, відмова в прийнятті розрахунку збору на підставі неподання копій документів в той самий день, в який поданий розрахунок збору, на нашу думку, є неправомірною, і згідно з пп. 49.12.2 ПКУ може бути оскаржена в адміністративному або судовому порядку.
Підсумовуючи вищенаведене можна зробити наступні висновки для наведеного у запитанні випадку.
1. Розрахунок збору слід подавати згідно з п. 239.2 ПКУ в десятиденний строк з дня реєстрації транспортного засобу.
2. Копії документів, засвідчені органом реєстрації транспортних засобів, в разі їх отримання із запізненням слід подати до ДПІ після їх отримання.
3. Подання копій документів в інший день ніж день подання розрахунку збору не може бути підставою для його неприйняття чи невизнання.
4. Якщо від податкового органу все ж таки надійде лист про неприйняття розрахунку збору, то з метою уникнення штрафів таке рішення слід оскаржувати в адміністративному або судовому порядку.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.