«… перенесення граничного календарного дня за експортно-імпортними операціями, якщо він припадає на вихідний або святковий день, не здійснюється».
Отже, податковий орган проти перенесення граничних строків розрахунків. Однак зауважимо, що цей висновок зроблений без посилання на законодавчі норми, якими передбачається перенесення строків, а тому слід розглянути зазначене питання докладніше.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності – з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені вище.
Також згідно із ст. 2 Закону № 185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені у цій статті.
На сьогодні розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів передбачені у статтях 1 та 2 Закону № 185, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (п. 1 постанови НБУ від 14.11.2013 р. № 453).
Ні Закон № 185, ні постанова № 453 не містять жодної згадки про особливості обчислення строків у випадку, коли їх останній день припадає на вихідний або святковий день.
Немає пояснень щодо такого випадку також у п. 2.1 та п. 3.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою НБУ від 24.03.99 р. № 136 (далі – Інструкція № 136).
В п. 1.1 Інструкції № 136 лише зазначається, що день виникнення порушення – перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.
Передбачено також, що у випадку, коли спеціальними законами України встановлено строки розрахунків, які відрізняються від визначених статтями 1 і 2 Закону № 185, то банк при здійсненні контролю за дотриманням резидентом таких строків керується нормами цих законодавчих актів (п. 1.7 Інструкції № 136).
Вирішуючи питання щодо правомірності перенесення граничного дня строку розрахунків за експортно-імпортними операціями, на нашу думку, слід виходити з наступного.
Ні Законом № 185, ні Інструкцією № 136 не встановлено заборони чи обмежень щодо застосування загальних положень обчислення строків, визначених ЦКУ.
Певні виключення передбачено ч. 2 ст. 1 ЦКУ: «До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом».
На нашу думку, питання обчислення граничних строків розрахунків за експортно-імпортними операціями під таке обмеження не підпадає.
В такому разі вважаємо правомірним застосування положень ч. 5 ст. 254 ЦКУ, згідно з якою якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Слід зазначити, що Вищий адміністративний суд України при розгляді питань про нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті застосовує положення Європейської конвенції про обчислення строків ETS-076 від 16.05.1972 р. (далі – Конвенція). Прикладом цього є, зокрема, ухвала ВАСУ від 10.12.2013 р. № К/9991/1040/11.
У Конвенції застосовується термін «dies ad quem», який означає день, у який строк спливає (ст. 2 Конвенції).
В такому разі зазначимо, що згідно із ст. 5 Конвенції, «якщо dies ad quem строку, до спливу якого має бути здійснена та чи інша дія, припадає на суботу, неділю, офіційне свято чи день, який вважається офіційним святом, встановлений строк подовжується на перший робочий день, який настає після них».
Таким чином, якщо граничний строк проведення розрахунків за експортно-імпортними операціями припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем такого строку слід вважати наступний після них робочий (банківський) день.
На завершення консультації ще раз нагадаємо, що позиція податкового органу в цьому питанні відрізняється, а тому підприємствам слід враховувати її для уникнення зайвих суперечок. Але якщо така ситуація все ж таки виникла і податковий орган наполягатиме на своєму, то вищенаведені обґрунтування будуть корисними при оскарженні рішень податкового органу.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.