Окремо зауважимо, що питання сплати податків у випадках подання уточнюючих розрахунків в межах цієї публікації не розглядається, оскільки для таких випадків встановлені інші правила, ніж загальні. З тієї ж причини не торкатимемося питання сплати авансових внесків з податку на прибуток.
Нормативне регулювання
Насамперед зазначимо, що для платників вищезгаданих податків у п. 49.18 ПКУ встановлені різні строки подання податкової звітності (декларацій) залежно від базового звітного (податкового) періоду. А саме:
• для календарного місяця – протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пп. 49.18.1 ПКУ, для декларацій з ПДВ аналогічна норма встановлена у п. 203.1 ПКУ);
• для календарного кварталу – протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (пп. 49.18.2 ПКУ);
• для календарного року – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.3 ПКУ).
При цьому, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ПКУ).
Відповідно до п. 57.1 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації.
Вважаємо, що десять календарних днів на сплату грошових зобов’язань, визначених у податкових деклараціях, слід розраховувати від дати, на яку припадає останній день подання декларації за відповідний звітний період з урахуванням положення п. 49.20 ПКУ щодо перенесення останнього дня подання декларації на наступний робочий день, що настає після вихідного або святкового.
Наведемо приклад. За перший квартал 2014 року підприємствам – платникам єдиного податку слід подати декларацію у строки, встановлені пп. 49.18.2 ПКУ для календарного кварталу. Оскільки 40-й день припадає на святковий день – 9 травня, то останнім днем подання декларації є 12.05.2014 р. В такому разі 10 календарних днів, протягом яких слід сплатити єдиний податок, визначений у декларації за І квартал, починають рахуватись з 13 травня. Тобто сплатити єдиний податок слід не пізніше 22.05.2014 р.
Окремо розглянемо питання сплати ПДВ. Не зовсім зрозуміло, для чого було дублювати положення щодо строків подання декларації з ПДВ та сплати цього податку у ст. 203 ПКУ, оскільки такі строки визначені загальними нормами Кодексу. Водночас, згідно з п. 203.2 ПКУ платники ПДВ зобов’язані самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ПКУ для подання податкової декларації. В п. 203.1 ПКУ передбачається подання податкової декларації з ПДВ протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, але в цьому пункті безпосередньо не згадується про перенесення граничного строку подання декларації у випадках, коли такий день припадає на вихідний або святковий день.
Водночас, ВАСУ в цьому питанні став на бік платника податку (ухвала від 12.02.2013 р. № К/9991/62001/12), зазначивши:
«Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадав на 20.08.2011 р. (вихідний день – субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011 р. (понеділок).
У п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. припадає на 01.09.2011 р., а сплата позивачем грошового зобов’язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012 р., тому судами обґрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011 р. становить 30.08.2011 р.».
Варто зазначити, що подібні питання виникали і під час застосування аналогічних положень Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III (пп. 4.1.4, пп. 4.1.5, пп. 5.3.1 цього Закону), який втратив чинність з 01.01.2011 р. Законодавці фактично перенесли зазначене спірне питання до положень ПКУ.
Разом з тим, щодо застосування вищенаведених положень на даний час є судова практика на рівні Верховного Суду України – постанова від 01.04.2014 р. № 21-30а14, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що «за правилами абзацу першого підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ у його системному зв’язку зі змістом підпункту 4.1.5 цього пункту статті 4 зазначеного Закону граничним строком подання податкової декларації, зокрема, за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, у разі припадання 40 дня на вихідний день є наступний за ним робочий день. Тому початок перебігу встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-ІІІ десятиденного строку для сплати зазначеного у податковій декларації зобов’язання пов’язаний саме із таким робочим днем, у який ця декларація була подана».
Аналогічним чином, на нашу думку, повинен розглядатись системний зв’язок між положеннями п. 49.18, п. 203.1, п. 49.20 та п. 57.1, п. 203.2 ПКУ.
Таким чином, ВСУ та ВАСУ підтвердили, що строк у 10 календарних днів слід рахувати від фактичної дати останнього дня подання декларації за відповідний період.
Щодо позиції податкового органу
Звісно, сам факт судового розгляду зазначених питань вже свідчить про те, що податкові органи не погоджуються з таким підрахунком строку сплати задекларованої суми податків.
Зокрема, в Єдиній базі податкових знань на запитання «Чи переноситься термін сплати податків і зборів, в т. ч. у зв’язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій (вихідний, святковий день)?» податковим органом надано відповідь, що «термін сплати податків і зборів не переноситься у зв’язку з перенесенням термінів подання податкових декларацій».
Без урахування п. 49.20 ПКУ податковим органом визначено також строки сплати податку в 2014 році для квартального податкового періоду у роз’ясненні з інформаційно-довідкового ресурсу «ЗІР», в якому податок за перший квартал запропоновано сплатити не пізніше 20.05.2014 р. Тобто не враховано перенесення граничного строку подання декларації з 10 травня на 12 травня. Тому податковий орган і зазначив 20-е число, а не 22-е.
З огляду на це, якщо підприємство не бажає сперечатися з податковим органом, то доцільно сплатити податки в запропонований ним строк.
Щодо розміру фінансової відповідальності за порушення строків сплати задекларованих сум податків
Варто зазначити, що інформація щодо обчислення строків сплати задекларованого податку може бути корисною також у випадку фактичного порушення строку сплати податку, оскільки фінансова відповідальність платника податку збільшується залежно від кількості днів, на які порушено строк сплати.
Сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, стає податковим боргом (пп. 14.1.175 ПКУ).
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ).
Згідно з п. 126.1 ПКУ у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
Також відповідно до пп. «а» пп. 129.1.1 ПКУ після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При самостійному декларуванні суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного ПКУ.
Таким чином, у випадках порушення строку сплати задекларованих сум податків розмір штрафної санкції та пені залежить від правильності розрахунку кількості днів затримки сплати. А такий розрахунок, у свою чергу, залежить від правильного визначення граничного строку сплати податку.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.