Відповідно до ст. 59 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-VI (далі – КЦЗУ) пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.
Положеннями ст. 63 КЦЗУ передбачається, що у суб’єктів господарювання для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж та організації їх гасіння керівники суб’єктів господарювання можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи для забезпечення добровільної пожежної охорони, які утворюються з числа працівників.
Порядок забезпечення добровільної пожежної охорони, права та обов’язки осіб, які є членами добровільної пожежної охорони, визначаються положенням про добровільну пожежну охорону, яке затверджується керівником суб’єкта господарювання.
Порядок функціонування добровільної пожежної охорони затверджено постановою КМУ від 17.07.2013 р. № 564 (далі – Порядок № 564).
Згідно з п. 8 Порядку № 564 пожежно-рятувальні підрозділи добровільної пожежної охорони утворюються як пожежна дружина (підрозділ, забезпечений пожежними мотопомпами та/або первинними засобами для гасіння пожеж) або як пожежна команда (підрозділ, забезпечений пожежними автомобілями або іншою необхідною технікою для гасіння пожеж).
При цьому члени пожежної дружини (команди) підлягають обов’язковому особистому страхуванню відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР та п. 16 Порядку № 564.
Таким чином, страхування працівників з числа добровільної пожежної охорони є обов’язковим.
Оскільки таке страхування є обов’язковим, то витрати на нього включаються до складу витрат в податковому обліку на підставі пп. 140.1.6 ПКУ.
Внески на обов’язкове страхування членів добровільної пожежної охорони не обкладаються податком на доходи фізичних осіб, оскільки страхування є обов’язковим (пп. 165.1.5 ПКУ).
Згідно з пп. 2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, до фонду оплати праці включаються лише страхові внески підприємств на користь працівників, пов’язані з добровільним страхуванням (крім випадків добровільного страхування, зазначених у п. 3.5 цієї Інструкції).
Оскільки страхування в наведеному випадку є обов’язковим, а не добровільним, то такі платежі не належать до фонду оплати праці. Відповідно, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на такі суми не нараховується.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.