Вимога податкового органу ймовірно ґрунтується на роз’ясненні з Єдиної бази податкових знань, в якому зазначається наступне:
«Відповідно до п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) під терміном «нерезиденти, що мають офшорний статус» розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.
Позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов’язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Отже, враховуючи, що отримання резидентом грошових коштів від нерезидента, що має офшорний статус, не є позикою в розумінні ПКУ, платник податку – резидент має включити таку суму грошових коштів в податковому періоді їх отримання в дохід, що враховується для обчислення об’єкта оподаткування, на підставі пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПКУ.
Включення до складу витрат зазначених сум при їх поверненні нормами ПКУ не передбачено».
Тобто головним аргументом у вищенаведеному роз’ясненні для відображення доходів став пп. 14.1.267 ПКУ, у якому вказано, що отримані кошти за названим договором не є позикою.
На нашу думку, при вирішенні питання щодо податкового обліку грошової позики від нерезидента, що має офшорний статус, отриманої на певний строк та під процент, слід враховувати також наступне.
Згідно з пп. 14.1.258 ПКУ фінансовий кредит – це кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Таким чином, грошові кошти від будь-якого нерезидента, в тому числі що має офшорний статус, отримані на певний строк для цільового використання та під процент, Податковим кодексом класифікуються як фінансовий кредит.
При отриманні фінансового кредиту його сума не включається до складу доходів (пп. 136.1.20 ПКУ, пп. 153.4.1 ПКУ).
При поверненні фінансового кредиту його сума не включається до складу витрат (пп. 139.1.4 ПКУ, пп. 153.4.2 ПКУ).
З урахуванням цього, при отриманні зазначених коштів їх не потрібно включати до складу доходів, а при поверненні такої суми витрати також не збільшуються.
Тому вимоги податкового органу щодо відображення доходів вважаємо неправомірними.
На завершення нагадаємо, Указом Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.1999 р. № 734/99 передбачена реєстрація в Національному банку України договорів про отримання кредитів та позик в іноземній валюті від нерезидентів до фактичного одержання таких коштів. Така реєстрація здійснюється відповідно до Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою НБУ від 17.06.2004 р. № 270.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.