Відразу зауважимо, що офіційні роз’яснення податкового органу з цих питань нам не відомі. Але можемо навести власну думку, виходячи з положень ПКУ.
Порядок формування Реєстру великих платників податків, затверджений наказом МФУ від 11.09.2012 р. № 986, не дає пояснень з цього питання, оскільки в ньому лише зазначається, що до цього Реєстру включаються платники податків, які відповідають критеріям великого платника податків, визначеним пп. 14.1.24 ПКУ.
1. Визначення великого платника податків наведено в пп. 14.1.24 ПКУ, згідно з яким це юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує п'ятсот мільйонів гривень або загальна сума сплачених до Державного бюджету України податків за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, за такий самий період перевищує дванадцять мільйонів гривень.
Згідно з п. 35.1 ПКУ сплата податків та зборів здійснюється у грошовій формі в національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
З урахуванням цього вважаємо, що враховується сума саме сплачених податків, а не задекларованих до сплати.
2. Відповідно до п. 38.1 та п. 38.3 ПКУ виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У ст. 43 ПКУ встановлюються умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з податків і зборів.
Так, згідно з п. 43.3 ПКУ обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
На нашу думку, вищенаведені положення слід розглядати в сукупності, якими передбачено сплату грошових зобов’язань з одного податку та повернення переплати з іншого податку. Отже, вважаємо, що такі суми будуть враховуватись.
3. Відповідно до п. 87.1 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Тобто згідно з положеннями п. 87.1 ПКУ зарахування надміру сплачених сум податку без заяви платника в рахунок податкових зобов’язань з цього ж податку визнається сплатою таких грошових зобов’язань.
При цьому оскільки руху коштів по одному бюджетному рахунку для надходжень податку може не відбуватись, то є певний сумнів щодо врахування таких сум.
Якщо ж є кілька бюджетних рахунків для одного і того ж податку та під час зарахування переплати в рахунок поточних зобов’язань відбувається рух коштів між цими рахунками, то ймовірно такі суми будуть враховані.
4. Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до положень ПКУ (п. 6.1 ПКУ). Розмір податку, що підлягає сплаті, розраховується згідно з відповідним розділом ПКУ.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з ПКУ у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ПКУ).
При цьому суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори (п. 113.1 ПКУ). Те саме стосується сум пені (п. 131.3 ПКУ).
Відповідно до п. 5.2 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПАУ від 18.07.2005 р. № 276, суми нарахованих (сплачених) платежів за результатами документальних та/або камеральних перевірок, пені та штрафних (фінансових) санкцій обліковуються за тими самими кодами бюджетної класифікації, що й податки, збори (обов'язкові платежі), за якими здійснено такі нарахування (сплата).
Отже податкове законодавство розрізняє суми податку та суми фінансових санкцій (штраф, пеня).
На нашу думку, з метою визначення належності до великого платника податків для цілей пп. 14.1.24 ПКУ податковим органом повинні враховуватись лише суми податку без сум штрафів і пені.
Певний сумнів щодо питання про штрафи і пеню залишається через облік податковим органом таких сум за тим самим кодом бюджетної класифікації, що й облік відповідного податку.
5. Положеннями пп. 14.1.24 ПКУ передбачено врахування виключно податків, сплачених до Державного бюджету України за платежами, що контролюються органами державної податкової служби.
Збори та інші неподаткові платежі не повинні враховуватись при розрахунку цього критерію.
Наприклад, щодо відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами ДПСУ зазначила таке (лист від 22.03.2012 р. № 5138/6/15-1215):
«В переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у вказаних статтях, відсутній такий податок (збір), як частина чистого прибутку (доходу).
<…>
Отже, враховуючи викладене, частина чистого прибутку (доходу) не є податковим платежем».
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.