Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435-IV (далі – ЦКУ)).
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦКУ).
Отже, постачання товарів чи послуг за дотримання вищезазначених вимог цілком можливе без укладання договору в письмовій формі.
Форма та Порядок заповнення податкової накладної затверджені наказом МФУ від 01.11.2011 р. N 1379 (далі – Порядок N 1379).
Форма податкової накладної має реквізит "Вид цивільно-правового договору", а також його дату та номер.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Порядку N 1379 у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених ЦКУ. Наприклад: договір купівлі-продажу (ст. 655 ЦКУ), договір поставки (ст. 712 ЦКУ), договір підряду (ст. 837 ЦКУ), договір про надання послуг (ст. 901 ЦКУ) і т. д. Саме такі види договорів зазначаються у графі "Вид цивільно-правового договору" у відповідності з видом договірних зобов'язань.
Щодо формату дати договору.
У абз. 2 п. 4 Порядку N 1379 зазначається, що дата укладання договору проставляється відповідно до вимог п. 3 цього Порядку, з чого слідує, що дата договору заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті виписки податкової накладної не проставляються.
Щодо визначення самої дати договору.
При реалізації товарів (послуг) за готівковим розрахунком, в тому числі з використанням реєстраторів розрахункових операцій, дати реалізації товару чи послуги і проведення розрахунків за них співпадають. Така дата і буде вважатись датою договору.
Якщо ж відвантаження здійснюється на умовах отримання передоплати за виписаною рахунком-фактурою, то датою договору, на нашу думку, можна вважати як дату виписки рахунку-фактури, так і дату фактичної оплати. На підтвердження першої позиції можна стверджувати, що рахунок на сплату виписувався саме в момент досягнення усної домовленості, а оплата рахунку лише підтвердила досягнення таких домовленостей. На обґрунтування другої позиції можна зазначити, що саме дата фактичної сплати вважається датою прийняття рішення покупцем про згоду із запропонованими рахунком-фактурою умовами. В одній з відповідей у Єдиній базі податкових знань зазначено, що датою договору в цьому випадку є дата надходження грошей.
Якщо ж відвантаження здійснюється з відстрочкою платежу (тобто, без отримання передоплати), то датою укладення договору доречно вважати дату видаткової накладної на товари, відвантажені за довіреністю одержувача, або дату акта виконаних робіт (наданих послуг).
Щодо номеру договору.
Якщо продаж товарів чи послуг здійснюється за передоплатою, то номером договору може вважатись номер рахунок-фактури, якщо з відстрочкою платежу, то номером договору може вважатись номер видаткової накладної або номер акту наданих послуг (виконаних робіт).
В єдиній базі податкових знань зазначається, що в разі відсутності номеру договору в податковій накладній у полі номеру договору необхідно проставляти прочерк.
Як видно з вищезазначеного, можливі різні варіанти заповнення реквізитів дати і номеру договору, які чітко не врегульовані Порядком N 1379, а є лише певні роз’яснення, які не є нормативними документами. Тож чи є ризик невизнання податкового кредиту у покупця?
Для відповіді на зазначене запитання слід звернутись до п. 201.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі – ПКУ), яким встановлюється перелік обов’язкових реквізитів податкової накладної. Серед обов’язкових реквізитів є лише "вид цивільно-правового договору". Дата і номер договору не належать до обов’язкових реквізитів.
Відповідно до п. 198.6 ПКУ встановлюється, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПКУ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ.
На нашу думку, в разі виписування податкової накладної на поставки товарів чи послуг, здійснені за усною домовленістю сторін, уважно ставитись слід, насамперед, до заповнення виду договору. Різні тлумачення щодо заповнення дати та номеру договору не можуть впливати на право покупця на податковий кредит за такою податковою накладною.
Додатковим аргументом на користь зробленого висновку є відповідь на запитання 7 в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженій наказом ДПСУ від 16.02.2012 р. N 127, в якій наголошується, що порушенням порядку заповнення податкової накладної вважатиметься перш за все відсутність у податковій накладній хоча б одного показника, який є обов'язковим реквізитом податкової накладної (п. 201.1 ПКУ), а також невідповідність показників, зазначених у податковій накладній, умовам поставки (ціна, вартість, номенклатура, кількість товару тощо).
Фактично це означає, що питання заповнення інших (необов’язкових) реквізитів податкової накладної не є підставою для виключення суми ПДВ зі складу податкового кредиту.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.