Судячи із запитання, воно пов'язане з вимогами ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-III (далі – Закон № 2374), згідно з якими платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.
Нагадаємо, що види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України (п. 4.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2346-III).
Безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів (п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22).
Платіж за векселем – операція, за якої оплату векселя здійснює платник або інша уповноважена особа або в порядку регресу, або в порядку посередництва, або в порядку поручительства (п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою НБУ від 16.12.2002 р. № 508).
Тобто здійснення платежу за векселем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі вважається виконанням грошового зобов'язання.
Разом з тим зобов'язання може припинятися як виконанням (ст. 599 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ)), так і іншим способом, зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦКУ). З урахуванням цього вважаємо, що обмеження, встановлене ст. 6 Закону № 2374, стосується лише випадку припинення грошових зобов'язань за векселем шляхом виконання і не поширюється на інші способи припинення зобов'язань.
Згідно з вищезазначеною ст. 601 ЦКУ зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Із запитання видно, що вимоги між підприємствами є зустрічними та однорідними (грошовими). ТОВ має зобов'язання щодо платежу за векселем власної емісії, а підприємство А має заплатити за отримані товари. Отже, якщо строк платежу за товари також настав, або строк платежу не був встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, то ТОВ може вимагати від підприємства А оплату товарів та має право на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом подання заяви про таке зарахування.
Зазначимо також, що правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких виникла щодо платежу за векселем, підтверджується також Вищим адміністративним судом України (ухвала від 12.05.2009 р. № К-3060/08).
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.