Оскільки необхідність складання наказу про відрядження та звіту про витрачені кошти залишились без змін, в межах даної публікації розглянемо зміни щодо оформлення посвідчення про відрядження, які набудуть чинності з 01.04.2011 року.
Згідно з діючим у І кварталі 2011 року Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. N 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток), а саме, пп. 5.4.8 цього Закону, до складу валових витрат відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду. При цьому сума добових у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, визначається згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом.
Саме згідно з цією нормою наказом N 260 встановлена форма посвідчення про відрядження.
З 01.04.2011 року набирає чинності розділ ІІІ "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. N 2755-VI (далі – ПКУ).
Особливості врахування витрат на відрядження з цієї дати визнаються пп. 140.1.7 ПКУ. Згідно з цією нормою сума добових в разі відрядження у межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності візи (дозволу на в'їзд), визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. При цьому вимоги щодо оформлення посвідчення про відрядження вже немає. Для будь-яких інших цілей зазначена форма також не передбачена.
Таким чином, можна стверджувати, що для відряджень з 01.04.2011 р. для цілей оподаткування не передбачено обов’язку оформлення посвідчення про відрядження*. Добові в межах України будуть розраховуватись, виходячи з наказу про відрядження та інших підтверджуючих документів, до яких, зокрема, можна віднести квитки на проїзд до місця відрядження та у зворотному напрямку.
* Виняток становлять підприємства, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, про що докладніше буде розглянуто при аналізі положень Інструкції N 59.
На нашу думку, для відряджень, які почалися до 01.04.2011 р., а завершаться після цієї дати, посвідчення про відрядження слід оформлювати із застосуванням встановленої форми.
Водночас, як було зазначено в преамбулі статті, порядок оформлення відрядження має значення не тільки для податкових цілей, але й для трудових відносин. Тому для повного розгляду питання щодо оформлення посвідчення про відрядження слід згадати й про інші документи.
Відповідно до ст. 121 Кодексу законів про працю працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. При цьому порядок оформлення відрядження цією нормою не передбачений, тобто керівництво підприємства самостійно визначає порядок такого оформлення.
Тому особливу увагу слід приділити Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. N 59 (далі – Інструкція N 59). Пунктом 1.3 розділу І цієї Інструкції передбачено, що фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи. Змін до цього пункту на дату підготовки публікації ще не затверджено. У зв’язку з цим може скластись враження, що необхідність оформлення посвідчень про відрядження після 01.04.2011 р. може залишитися в силі.
Втім, слід дослідити, на виконання яких вимог Інструкція N 59 була затверджена і на кого вона буде розповсюджуватись після 01.04.2011 р. У преамбулі наказу N 59 визначено, що Інструкція N 59 затверджена на виконання п. 9 постанови КМУ від 05.01.1998 р. N 10 (яка була затверджена на виконання пп. 5.4.8 Закону про прибуток). На сьогодні постанова N 10 втратила чинність згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 р. N 663, пунктом 10 якої було доручено Міністерству фінансів внести зміни до Інструкції N 59. З 01.04.2011 р. постанова N 663 також втратить чинність згідно з постановою КМУ від 02.02.2011 р. N 98 (далі – постанова N 98), пунктом 12 якої знову доручено Міністерству фінансів внести зміни до Інструкції N 59.
Саме постанова N 98 розроблена на виконання пп. 140.1.7 ПКУ і регулює питання щодо витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів. Відповідно і Інструкція N 59, починаючи з 01.04.2011 р. в обов’язковому порядку має розповсюджуватись лише на вищенаведені підприємства.
Додатковим аргументом щодо необов’язковості вимог Інструкції N 59 для недержавних підприємств з точки зору законодавства про працю є затвердження її Мінфіном, який не уповноважений регулювати трудові відносини.
Тобто на недержавні підприємства, які не фінансуються за рахунок бюджету, вимоги Інструкції N 59 з 01.04.2011 року не розповсюджуватимуться або можуть вважатися такими, що матимуть рекомендаційний характер.
Зауважимо, що при бажанні керівництва "небюджетного" підприємства внутрішніми документами може бути встановлена обов’язковість оформлення посвідчення про відрядження і після першого квітня цього року. Причиною може бути бажання керівництва бути впевненим, що працівник, якого було відряджено до іншого підприємства, справді "доїхав" до нього і пробув там запланований термін. Якщо на підприємстві продовжуватимуть застосовувати посвідчення про відрядження, воно може вважатися одним з підтверджуючих документів для виплати добових.
Щодо підприємств, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, то їм слід звернути увагу, що Інструкцією N 59 встановлено форму Журналу реєстрації посвідчень про відрядження, але не встановлено форми самого посвідчення про відрядження. Втрата чинності Законом про прибуток фактично означатиме втрату чинності наказу N 260.
Водночас, згідно з п. 10 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності ПКУ на виконання законів з питань оподаткування, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Ймовірніше за все, Мінфін при внесенні змін до Інструкції N 59 затвердить форму або доручить затвердити її, наприклад, ДПАУ. До внесення змін до Інструкції N 59 бюджетні підприємства повинні продовжувати застосовувати форму посвідчення про відрядження, затверджену наказом N 260.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Довідково-правова система «ДІНАЙ»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.