Насамперед розглянемо порядок оформлення відрядження, аби визначити необхідність проставляння відміток у посвідченні про відрядження.
Направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником і оформлюється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, назви підприємства, до якого відряджено працівника, строку й мети відрядження (пункт 1.1 розділу I Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 (далі – Інструкція № 59)).
Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття й день вибуття проставляються в кожному пункті (п. 1.3 розділу I Інструкції № 59).
Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом ДПАУ від 28.07.97 р. № 260.
Оскільки згідно з наказом працівника відряджено лише до одного підприємства, яке знаходиться в Ужгороді, то у посвідченні про відрядження повинна бути відмітка про прибуття до цього підприємства і вибуття з нього, тобто прибуття і вибуття з Ужгорода. Інструкцією не передбачено проставлення відміток у посвідченні про відрядження готелем, у якому працівник проживав у місті відрядження або під час зупинки в дорозі.
Тому, на нашу думку, готель у м. Хмельницькому не повинен ставити відмітки в посвідченні про відрядження. Водночас, якщо в готелі таку відмітку зробили, це не повинно вплинути на відшкодування витрат, зокрема добових, оскільки в цьому посвідченні є необхідні відмітки підприємства Ужгорода, до якого було відряджено працівника.
Тепер розглянемо правомірність відшкодування витрат на проживання в готелі під час повернення працівника до місця постійної роботи.
Гарантії і компенсації працівникам при службових відрядженнях передбачені ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП). До таких гарантій, зокрема, належить право на компенсацію витрат з найму жилого приміщення.
Пунктом 1.6 розділу I Інструкції № 59 встановлено, що підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує фактичні витрати відрядженим працівникам на наймання жилого приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, телефоном (крім витрат на телефонні переговори) тощо. Абзацом 3 цього пункту передбачено, що витрати на наймання жилого приміщення за час вимушеної зупинки в дорозі, що підтверджуються відповідними документами, відшкодовуються в такому ж порядку й розмірах.
Відповідно до пп. «б» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабміну від 10.10.2001 р. № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані стомлення. Допуск до керування особи, яка перебуває у стомленому стані, належить до грубих порушень правил експлуатації транспорту (абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14).
На нашу думку, наведену у запитанні причину зупинки в дорозі під час повернення до місця роботи цілком правомірно можна віднести до вимушеної. Тому вартість проживання під час такої вимушеної зупинки повинна бути компенсована працівнику за наявності документа, який підтверджує оплату проживання в готелі.
Податковий облік таких витрат не відрізняється від податкового обліку витрат на проживання в готелі у місті відрядження. Тому витрати працівника на проживання в готелі під час вимушеної зупинки в дорозі включаються до складу валових витрат як витрати на відрядження за наявності підтверджуючих документів на підставі пп. 5.4.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.