Статтею 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р. № 15-93 (далі – Декрет № 15-93) передбачено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України затверджено постановою НБУ від 14.10.2004 р. № 484.
Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів встановлені ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 р. № 185/94-ВР (далі – Закон № 185), згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації). Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
Тож виділимо деякі особливості застосування обмежуючих строків та відповідальність за їх порушення при здійсненні господарської діяльності з експорту товарів.
1. Законом № 185 не обмежуються строки відвантаження товарів на експорт у випадку здійснення повної передоплати. Тобто якщо передоплату отримано в січні 2010 року, а відвантаження відбулось у вересні 2010 року (проміжок часу більший за 180 днів), жодних порушень в цьому не вбачається.
2. Якщо підприємство відповідно до ст. 7 Декрету № 15-93 отримало індивідуальну ліцензію НБУ, згідно з якою нерезидент розраховується за експортовані товари в гривнях, то, на нашу думку, обмеження щодо строків зарахування валютної виручки на таку експортну операцію не поширюється.
Пов'язано це з тим, що обмеження ст. 1 Закону № 185 стосується лише «виручки резидентів у іноземній валюті» і не стосується виручки в національній валюті – гривні. До іноземної валюти згідно зі ст. 1 Декрету № 15-93 належать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
3. Якщо при експорті товару його митна вартість виявилась вищою за контрактну, то валютною виручкою вважається сума, зазначена в контракті, а не митна вартість. Митна вартість може застосовуватися виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики. Жодного впливу на розмір валютної виручки вона не спричинює. На підтвердження цього можна навести ухвалу ВАСУ від 29.06.2010 р. № К-14714/07.
4. Договором з покупцем-нерезидентом може бути передбачений строк розрахунків менший ніж 180 днів. Законодавство не забороняє встановлення у договорі меншого строку розрахунків, але встановлює граничний строк, перевищення якого буде вважатися порушенням норм Закону № 185.
5. Договором з покупцем-нерезидентом може бути передбачений строк розрахунків більший ніж 180 днів, але в цьому випадку для уникнення порушень Закону № 185 необхідно отримати висновок Мінекономіки про продовження строків розрахунків.
Згідно зі ст. 6 Закону № 185 граничні строки у 180 днів можуть бути продовжені Мінекономіки у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Умови видачі висновків Мінекономіки щодо продовження строків розрахунків за імпортними операціями та механізм їх отримання передбачені у Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженому постановою КМУ від 29.12.2007 р. № 1409 (далі – Порядок № 1409), та у Положенні про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженому наказом Мінекономіки від 18.01.2008 р. № 15.
Так, у п. 2 Порядку № 1409 наведено докладний перелік операцій, до яких можуть бути застосовані положення щодо продовження строків розрахунків. Зокрема, можна виділити такі:
• під час виконання договорів виробничої кооперації – операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції;
• під час виконання договорів консигнації – операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
• під час виконання договорів тендерної поставки – операції з поставки товарів, замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
• під час виконання договорів гарантійного обслуговування – експортні операції з поставки товарів, умовами яких передбачено проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів, а також проведення остаточних розрахунків після завершення відповідного гарантійного періоду.
Тобто одержання висновку Мінекономіки про продовження строків розрахунків дозволяє правомірно перевищити встановлені граничні строки розрахунків.
6. Якщо перевищення 180-денного строку обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначеного строку призупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору (ч. 5–6 ст. 6 Закону № 185).
Згідно з п. 1.10 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Мінекономіки від 06.09.2001 р. № 201, розділ контракту «Форс-мажорні обставини» повинен містити відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин, або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.
Роз'яснення з цього питання ДПАУ надала у листах від 10.08.2004 р. № 15183/7/23-5317 та від 18.05.2005 р. № 4402/6/23-5315. Податкова, зокрема, вважає, що офіційним підтвердженням виникнення форс-мажорних обставин буде оригінал документа уповноваженого органу країни виникнення таких обставин, виконаний на фірмовому бланку організації з відповідними реквізитами: дата, вихідний номер, назва документа (свідоцтво, сертифікат, висновок, довідка тощо), відповідний текст, підпис посадової особи, зазначення посади особи, що підписала документ, відтиск печатки організації. Офіційне підтвердження дії форс-мажорних обставин повинно бути легалізоване в консульській установі України в державі, де відбулися обставини непереборної сили, або засвідчене в посольстві відповідної держави в Україні та легалізоване в Міністерстві закордонних справ України.
Таким чином, за наявності документального підтвердження форс-мажорних обставин, фактичний граничний строк розрахунків може перевищувати 180 днів.
7. Частинами 2–4 ст. 4 Закону № 185 встановлено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, перебіг 180-денного строку зупиняється і пеня за його порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду 180-денний строк поновлюється і пеня за його порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який його було зупинено. У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення 180-денного строку не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.
Згідно з рекомендаціями ВГСУ від 17.12.2004 р. № 04-5/3360 датою прийняття судом позовної заяви, з якої 180-денний строк зупиняється, слід вважати дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом).
Тобто у випадку порушення нерезидентом строків розрахунків, встановлених контрактом, підприємство – резидент України може звернутися за захистом своїх прав до суду, що фактично збільшить строки проведення розрахунків, але вимагатиме додаткових фінансових витрат на захист власних інтересів у суді. Таке звернення підтверджує намагання підприємства працювати в рамках встановленого законодавства. Тому воно є підставою для ненарахування (зупинення нарахування) пені.
Слід враховувати також роз'яснення ВАСУ, надане у листі від 17.03.2009 р. № 359/13/13-09, згідно з яким «врегулювання питання про погашення простроченої заборгованості між резидентом та нерезидентом в інший спосіб не може розглядатися як підстава для звільнення від нарахування пені за порушення строків розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності. Зазначене стосується також і випадків добровільної сплати боргу нерезидентом, у тому числі після порушення судового провадження за зверненням резидента. У такому разі пеня повинна нараховуватися з моменту виникнення прострочення до моменту погашення боргу».
8. Фінансова відповідальність за порушення 180-денного строку встановлена ст. 4 Закону № 185, згідно з якою на суму неодержаної у строк валютної виручки нараховується пеня за кожний день прострочення у розмірі 0,3 %. При цьому загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки.
Розміри штрафних санкцій за порушення валютного законодавства встановлені ст. 16 Декрету № 15-93. Передбачено, зокрема, відповідальність за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого ст. 7 цього Декрету. Але за порушення строків проведення розрахунків Декретом № 15-93 штрафів не встановлено.
Крім того, не варто забувати про можливість застосування спеціальних санкцій, встановлених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII у вигляді індивідуального режиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності. Порядок дій податкового органу, який виявив порушення, встановлено у Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій, затвердженому наказом Мінекономіки та ДПАУ від 09.11.2006 р. № 340/672. Так, податковий орган на підставі матеріалів, що свідчать про порушення валютного законодавства, вносить подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій, а Мінекономіки приймає остаточне рішення про застосування або незастосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності таких санкцій.
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування заходів, що гарантують усунення порушень, та скасовується Мінекономіки. В період дії цієї санкції ліцензія отримується відповідно до Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій, затвердженого наказом Мінекономіки від 17.04.2000 р. № 47.
Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують усунення порушень, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення Мінекономіки. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності переводяться Мінекономіки на індивідуальний режим ліцензування.
Звернемо увагу також на те, що за умисне ухилення службових осіб підприємств або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів встановлено кримінальну відповідальність (ст. 207 Кримінального кодексу України). Про можливість притягнення до такої відповідальності йдеться у листі ДПАУ від 24.11.2006 р. № 6186/А/22-1015.
Олег Коваль,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.