Чи можливе застосування права 365 днів для відображення податкового кредиту з ПДВ щодо зменшуючих розрахунків коригування?
Причиною запитання стала практична ситуація, пов’язана з тим, що покупець – платник ПДВ не відобразив в декларації з ПДВ за січень 2023 року розрахунок коригування до податкової накладної, складений та своєчасно зареєстрований в ЄРПН при поверненні постачальником передоплати. У зв’язку з цим і виникло питання, чи можливо на підставі норми про 365 днів включити його до поточної декларації з ПДВ (наприклад, за лютий), а не подавати уточнюючий розрахунок за січень 2023 року?
Розглядаючи це питання звернемо увагу на норму з п. 198.6 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі – ПКУ), щодо можливості застосування якої йдеться у запитанні:
«У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування».
Саме з цієї норми у платника виникло запитання: якщо він не включив (тобто, не відобразив) у відповідному звітному періоді (січні 2023 року) до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманого розрахунку коригування до податкової накладної, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних, то чи дійсно таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання розрахунку коригування (тобто в будь-якому наступному періоді, а не шляхом уточнення декларації за січень)?
Маємо дещо засмутити, але зазначена норма не може бути застосована до розрахунків коригування, за якими відбувається зменшення податкового кредиту з ПДВ.
Пояснюється це наступним. У п. 198.6 ПКУ йдеться саме про включення до податкового кредиту суми ПДВ, тобто збільшення податкового кредиту. До зменшення податкового кредиту (виключення сум ПДВ з нього) зазначена норма не застосовується.
Додатково це підтверджується положеннями підпункту 192.1.1 пункту 192.1 ПКУ, в яких зазначено:
«192.1. Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
…
192.1.1 Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:
…
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг».
Як можна побачити з вищенаведених положень ПКУ, у платника ПДВ виникає обов’язок щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ за результатами податкового періоду, в якому відбувається перерахунок, в тому числі, при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.
Таким чином, в наведеному в запитанні випадку платник ПДВ – покупець повинен відобразити зменшення податкового кредиту з ПДВ на підставі розрахунку коригування саме у січні 2023 року, тобто в тому періоді, коли йому повернуто суми попередньої оплати за неотримані товари. Положення п. 198.6 ПКУ в наведеному випадку не можуть бути застосовані.
Якщо зменшення податкового кредиту з ПДВ помилково не було відображено в декларації за січень 2023 року, то виправлення такої помилки здійснюється шляхом подання уточнюючого розрахунку за січень 2023 року.
На завершення нагадаємо, що відповідно до п. 69.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, у разі самостійного виправлення платником податків, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених статтею 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених пунктом 50.1 ПКУ, та пені.
Олег Коваль
Консалтингова компанія “ЕКСПЕРТ”
Опубліковано: Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»