Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі – Закон про прибуток) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності, за деякими винятками зобов'язані утримувати податок з таких доходів від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
Оскільки в запитанні не йдеться про постійне представництво нерезидента, звернемось до визначення резидента. Згідно з п. 1.15 Закону про прибуток резиденти – юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.
В широкому розумінні, до суб'єктів господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи, можна віднести й підприємців. Адже Господарський кодекс України передбачає, що суб'єктами господарювання є, зокрема, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Проте п. 1.15 ст. 1 Закону про прибуток до таких суб'єктів відносить, на наш погляд, саме відокремлені підрозділи: філії, представництва тощо.
Якщо дотримуватись іншої логіки, тоді виходить, що приватні підприємці є платниками на прибуток відповідно до ст. 2 Закону про прибуток, оскільки пп. 2.1.1 зазначеної статті до платників податку з числа резидентів знову ж таки віднесено суб'єктів господарської діяльності.
Такий підхід повністю суперечить як теорії, так і практиці застосування Закону.
Не слід також забувати, що так званий податок на репатріацію доходів є податком на прибуток. Про це чітко сказано в п. 1.29 ст. 1 Закону про прибуток:
«Податок, оподаткування, платник податку – відповідно податок на прибуток підприємств, оподаткування прибутку підприємств, платник податку на прибуток підприємств. Визначені у цьому Законі: податки, визначені статтею 13 цього Закону, а також податок на виплату виграшів, доходи від страхової діяльності, інші податки, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), є видами податку на прибуток і не вважаються нововведеними податками».
І хоча податківці час від часу намагаються нав'язати приватним підприємцям податок на репатріацію доходів (прикладом може слугувати нещодавня консультація в «Податковому, банківському, митному КОНСУЛЬТАНТІ» № 22'2008, с. 9), прецеденти постановки на облік приватних підприємців як платників податку на прибуток поки ще не відомі. А це ще один вагомий аргумент на користь того, що приватні підприємці не зобов'язані утримувати і сплачувати податок на прибуток при виплаті доходів нерезидентам.
Олександр Киришун,
Консалтингова компанія «ЕКСПЕРТ»
Опубліковано 21.07.2008р.:
Інформаційно-правова пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»
*******
Усі права на цей матеріал належать Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника.